МАТЕРІАЛИ ДО УРОКІВ 11 клас

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК

                               

Цільове призначення землі	Ставка податку (% від грошової оцінки)
Рілля, сіножаті та пасовища	0,1 % вартості землі
Багаторічні насадження	0,03 % вартості землі
Землі населених пунктів	1 % вартості землі
Земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення	5 % вартості оцінки ріллі по області
Земельні ділянки, надані в тимчасове корис­тування на землях природоохоронного, оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культур-ного призначення	50 % вартості оцінки ріллі по області
Земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду й зайняті виробничими, куль­турно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями й спорудами	0,3 % вартості оцінки ріллі по області
Земельні ділянки, надані на землях водного фонду	0,3 % вартості оцінки ріллі по області

                     ЗЕМЕЛЬНИЙ  КОДЕКС  УКРАЇНИ

Стаття 95. Права землекористувачів

1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

{Пункт "б" частини першої статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3404-IV від 08.02.2006}

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

{Пункт "в" частини першої статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3404-IV від 08.02.2006}

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

2. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 96. Обов'язки землекористувачів

1. Землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

{Пункт "а" частини першої статті 96 в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009}

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.

СІМЕЙНЕ ПРАВО

Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами

1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

{Пункт 8 частини першої статті 212 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

{Частину першу статті 212 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 3381-VI від 19.05.2011}

12) є особами без громадянства;

{Частину першу статті 212 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 3381-VI від 19.05.2011}

13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

{Частину першу статті 212 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 3381-VI від 19.05.2011}

{Частина перша статті 212 із змінами, внесеними згідно із Законом № 257-VI від 10.04.2008; в редакції Закону № 1452-VI від 04.06.2009}

2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Прожитковий мінімум у 2015 році

Відповідно до законодавства, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік". В бюджеті закладені основні соціальні показники, на основі яких розраховуються розміри соціальних гарантій (мінімальний розмір оплати праці, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х або 6-ти років та багато інших): мінімальна заробітна плата та прожиткові мінімуми.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" в бюджеті на 2015 рік закладені такі розміри прожиткових мінімумів:

для працездатних осіб:

• з 1 січня 2015 року – 1218 гривень;
• з 1 грудня 2015 року - 1378 гривень.

в середньому на одну особу:

• з 1 січня 2015 року – 1176 гривень;
• з 1 грудня 2015 року - 1330 гривень.

для дітей віком до 6 років:

• з 1 січня 2015 року – 1032 гривні;
• з 1 грудня 2015 року - 1167 гривень.

для дітей віком від 6 до 18 років:

• з 1 січня 2015 року – 1286 гривень;
• з 1 грудня 2015 року - 1455 гривень.

для осіб, які втратили працездатність:

• з 1 січня 2015 року – 949 гривень;
• з 1 грудня 2015 року - 1074 гривні.

Також, вказаним законом визначено розміри мінімальної заробітної плати у 2015 році:

Мінімальна заробітна плата у 2015 році:

• з 1 січня 2015 року – 1218 гривень;
• з 1 грудня 2015 року - 1378 гривень.

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиноюусиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про пенсійне забезпечення

   ПЕНСІЯ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ 



  ЗАГАЛЬНІ УМОВИ 

     Стаття 51. Підстави пенсійного забезпечення 

                за вислугу років 

     Пенсії за вислугу  років  встановлюються  окремим  категоріям 

громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати 

професійної працездатності або придатності до  настання  віку,  що 

дає право на пенсію за віком. 

     Стаття 52. Працівники, які мають право на пенсію 

                за вислугу років 

     Право на пенсію за вислугу років мають:

     окремі категорії  працівників  авіації  та  льотно-випробного 

складу;

     робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, 

які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують 

безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

     водії  вантажних  автомобілів,  безпосередньо    зайнятих   в 

технологічному процесі на шахтах, у рудниках,  розрізах  і  рудних 

кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

     механізатори  (докери-механізатори)  комплексних  бригад   на 

вантажно-розвантажувальних роботах у  портах,  а  також  плавсклад 

морського, річкового флоту  і  флоту  рибної  промисловості  (крім 

суден  портових,  що  постійно  працюють  на   акваторії    порту, 

службово-допоміжних,  роз'їзних,  приміського  і    внутріміського 

сполучення);

     працівники експедицій, партій, загонів,  дільниць  і  бригад, 

безпосередньо  зайняті    на    польових    геологорозвідувальних, 

пошукових,  топографо-геодезичних,   геофізичних,  гідрографічних, 

гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

     робітники  і  майстри  (у  тому  числі    старші    майстри), 

безпосередньо зайняті на лісозаготівлях  і  лісосплаві,  включаючи 

зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

     деякі    категорії    артистів    театрів     та        інших 

театрально-видовищних  підприємств  і  колективів  відповідно   до 

пункту "ж" статті 55; (ж)  артисти  театрально-концертних  та    інших    видовищних 

закладів, підприємств і колективів при  стажі  творчої  діяльності 

від 20 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який 

визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.) 

     працівники освіти,  охорони  здоров'я,  а  також  соціального 

забезпечення,  які  в  будинках-інтернатах  для  престарілих    та 

інвалідів  і    спеціальних    службах    безпосередньо    зайняті 

обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" 

статті 55; (е)  працівники  освіти,  охорони  здоров'я  та    соціального 

забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до  30 

років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається 

Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку;)

     спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55. (є) спортсмени -  заслужені  майстри  спорту,  майстри  спорту 

міжнародного класу - члени збірних  команд  при  загальному  стажі 

роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається  Кабінетом 

Міністрів України, незалежно від віку;)

ТЕМА: ТРУДОВЕ ПРАВО

Кодекс законів про працю України

Стаття 71. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

ЗАКОН УКРАЇНИ 
"ПРО ВІДПУСТКИ"

Стаття 10. Порядок надання щорічних відпусток 

  Щорічні відпустки     повної     тривалості    до    настання 
шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи  на 
даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
     1) жінкам  -  перед  відпусткою  у  зв'язку  з  вагітністю та 
пологами або після неї,  а також жінкам,  які мають двох і  більше 
дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
     2) інвалідам;
     3) особам віком до вісімнадцяти років;
     4) чоловікам,  дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку 
з вагітністю та пологами;
     5) особам,  звільненим після проходження строкової військової 
або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із 
служби вони були прийняті на роботу  протягом  трьох  місяців,  не 
враховуючи  часу  переїзду  до місця проживання; 
     6) сумісникам  -  одночасно  з  відпусткою за основним місцем 
роботи;
     7)  працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах 
та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, 
написання   дипломних,  курсових,  лабораторних  та  інших  робіт, 
передбачених навчальною програмою;
     8) працівникам,  які  не  використали  за  попереднім  місцем 
роботи  повністю  або  частково  щорічну  основну  відпустку  і не 
одержали за неї грошової компенсації;
     9) працівникам,    які    мають    путівку   (курсівку)   для 
санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
     10) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
     11) в   інших    випадках,    передбачених    законодавством, 
колективним або трудовим договором. 

     Працівникам,  діти  яких  у  віці  до  18  років вступають до 
навчальних  закладів,  розташованих  в  іншій місцевості, за їхнім 
бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 
календарних  днів)  для супроводження дитини до місця розташування 
навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або 
більше  дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для 
супроводження кожної дитини...
  Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для  нього час надаються: 
     1) особам віком до вісімнадцяти років;
     2) інвалідам;
     3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами 
або після неї;
     4) жінкам,  які  мають  двох і більше дітей віком до 15 років 
або дитину-інваліда;
     5) одинокій матері (батьку),  які виховують дитину без батька 
(матері);  опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які 
фактично  виховують  одного  або більше дітей віком до 15 років за 
відсутності батьків;
     6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
     7) ветеранам праці та  особам,  які  мають  особливі  трудові 
заслуги перед Батьківщиною;
     8) ветеранам війни,  особам, які мають особливі заслуги перед 
Батьківщиною,  а також особам, на яких поширюється чинність Закону 
України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального 
захисту" ;
     9) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
     10) в    інших    випадках,    передбачених   законодавством, 
колективним або трудовим договором. 

РОБОЧИЙ ЧАС

	Скорочений робочий час	Неповний робочий час
Кому надається	Особам, які працюють на робо­тах із шкідливими умовам пра­ці, неповнолітнім, працівникам окремих професій (лікарі, пе­дагоги тощо), тим, хто працює в нічний час	Будь-яким категоріям праців­ників (за згодою працівника та адміністрації)
Обов'язковість надання	Обов'язково надається (не-залежно від бажання адмініст­рації і працівника)	За заявою працівника. Жінці, яка має дитину до 14 років, дитину-інваліда, а також для до­гляду за хворим членом сім'ї — надається обов'язково, в інших випадках — за угодою з адмі­ністрацією
Ступінь  зменшення робочого часу	Визначено законом	Установлюється угодою працівника з адміністрацією
Час надання	3 часу вступу на роботу чи з моменту виникнення права на скорочений робочий час	Може бути наданий як під час укладання трудового договору, так і в будь-який час роботи за заявою працівника і згодою ад­міністрації
Заробітна плата	У повному обсязі — не змен­шується у зв'язку зі зменшен­ням робочого часу	Оплата пропорційна відпра­цьованому часу або фактично­му виробітку

Кодекс законів про працю України

Стаття 5-1. Гарантії забезпечення права громадян на працю

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

вільний вибір виду діяльності;

безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів;

безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

ТЕМА: ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 239. Види адміністративно-господарських санкцій

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів (обов'язкових платежів);

{Абзац п'ятий частини першої статті 239 виключено на підставі Закону № 3541-IV від 15.03.2006}

застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування;

зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

ліквідація суб’єкта господарювання;

{Абзац дванадцятий частини першої статті 239 в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013}

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

{Щодо провадження справ додатково див. Закон № 483-V від 15.12.2006}

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

ТЕМА: ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація може координувати загальні розробки й дослідження, надавати учасникам послуги, здебільшого юридичні (консультації з питань правового регулювання підприємницької діяльності, включаючи експортно-імпортні операції, кредитування); інформаційні (забезпечення учасників ринковою інформацією, рекламою, інформацією технічних розробок, промисловими стандартами і статистикою), а також інші (пошук нових ринків тощо). Асоціація набула поширення як один з провідних видів збуту, сфер споживання, розробки і встановлення стандартів асоціації з питань галузевих класифікаторів якості, надійності, умов праці, рівня кваліфікації працівників господарських об'єднань, оскільки є універсальним способом ведення спільної діяльності (Асоціація "Меблідеревпром").

Корпорація - це акціонерне товариство, що поєднує діяльність декількох фірм для досягнення спільних цілей. Як юридична особа, корпорація несе відповідальність за боргами і податками за всі підприємства, які входять до її складу, і є самостійним суб'єктом підприємницької діяльності ("Богдан", "УкрАвто" - ZAZ, ROSHEN).

Трест - форма об'єднання підприємств однієї або декількох галузей, при якій підприємства, які входять до складу об'єднання, втрачають господарську і виробничу самостійність, а управління здійснюється централізовано (ВАТ трест "Київміськбуд-1", ОАО "Трест Житлобуд-1", ЗАТ "Трест Стахановшахтобуд").

Концерн - багатогалузевий комплекс підприємств, в якому структурні одиниці зберігають свою виробничу і господарську самостійність, але підпорядковуються єдиному керівництву шляхом контролю (General Motors, Ford Motor, DaimlerChrysler, Концерн "Стирол"). В Україні концерни створюються на базі великих державних підприємств і об'єднань. Важливою ознакою концернів стало об'єднання власності фірм, що входять до них, підприємств, банків. Таким чином, учасники концернів взаємозалежні не за договором, а за суттю економічних стосунків.

Консорціум - форма тимчасового об'єднання підприємств з метою вирішення конкретних завдань і проблем, здійснення великих інвестиційних, науково-технічних, соціальних, екологічних проектів. Підприємства, які входять до консорціуму, зберігають повну самостійність, підпорядковуючись спільному керівництву лише в частині діяльності, що стосується цілей консорціуму (консорціум "Трансмагістраль", "Газотранспортний консорціум", консорціум банків АКІБ "УкрСиббанк" та АКБ "ХФБ Україна"). Консорціум - це потенційно ефективний організаційно-структурний спосіб тимчасової інтеграції кадрів, потужностей, матеріальних та фінансових ресурсів.

Фінансово-промислова група (ФПГ) - це комплекс різногалузевих виробничих підприємств (промислових, транспортних, будівельних, наукових) і фінансових інститутів (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів), які об'єднані спільністю економічних і фінансових інтересів і здійснюють скоординовану господарську та інвестиційну діяльність з метою збереження домінуючих позицій на ринку (фінансово-промислова група Технології енергозбереження, ЗАО "ФПГ Енергоконтракт", ВАТ ФПГ "ДОНСІЛЬМАШ").

Учасниками ФПГ є юридичні особи, які підписали договір про їх створення і затверджена ними центральна компанія ФПГ, або основне та дочірне товариства, що створюють фінансово-промислову групу. Основними умовами створення повинна бути наявність організацій, які діють у сфері виробництва товарів і послуг, а також банків та інших кредитних організацій. До їхнього складу можуть входити інвестиційні інститути, недержавні пенсійні й інші фонди, страхові організації, участь яких зумовлена їхньою роллю в забезпеченні інвестиційного процесу в фінансово-промисловій групі. Якщо у складі учасників є юридичні особи, що перебувають під юрисдикцією держав - учасників СНД, то фінансово-промислова група реєструється як транснаціональна.

Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі з метою збуту продукції. Ці об'єднання сприяють усуненню зайвої конкуренції між підприємствами (алмазний синдикат "Де Бурс", національний телевізійний синдикат, синдикат цукрозаводчиків).

Холдинг (від англ. to hold — держати) це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління.

В світовій практиці холдингові компанії (ХК) — це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають у своєму складі фінансовий центр у вигляді холдингової компанії.

Перевага холдингових структур пояснюється достоїнствами централізованою фінансово-економічного управління ланцюгами технологічно пов'язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, ростом можливостей фінансового і податкового маневрування та ін.

Прикладом холдингової структури є концерн «Нестле» (Швейцарія), який спеціалізується на виробництві і продажу продуктів харчування. В холдингу сконцентровані контрольні пакети шести основних дочірніх фірм, які є також змішаними холдинговими компаніями. Перша — «Юнілак Інк.», знаходиться у Панамі і контролює всі підприємства концерну, які розташованіі у західній півкулі; друга — «Нестле продактс» розміщена у Швейцарії і здійснює контроль над дочірніми підприємствами, які знаходяться в країнах континентальної Європи.; третя — «Нестле холдингс» розташована на Багамських островах. Дві останні — «Мегті ентерпрайзес» і «Фіндус інтернешнл» побудовані за галузевим принципом та координують діяльність підприємств, які ви пускають бульйонні концентрати і свіжоморожені продукти. Крім цього цей холдинг, поряд із згаданими підприємствами і магазинами, володіє мережею ресторанів і готелів.

ТЕМА: ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 234. Окреме провадження

1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

{Пункт 10 частини другої статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4565-VI від 22.03.2012}

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

{Частина третя статті 234 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2398-VI від 01.07.2010}

4. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.

ТЕМА: ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про захист прав споживачів

ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ

Стаття 4. Права та обов'язки споживачів

1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

3. Споживачі зобов'язані:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості

1. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

2. Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.

Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

3. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.