Є один дуже простий і неймовірно дієвий спосіб читати тільки хороші книжки. Він називається «Правило 50 сторінок» і звучить приблизно так:
Якщо після того, як ви прочитали 50 сторінок книги, читати далі не хочеться - книгу потрібно відкласти, і повертатися до неї в майбутньому не варто.
Для того, щоб прочитати 50 сторінок книги, потрібно затратити від півгодини до години, залежно від швидкості читання і щільності тексту. Ці півгодини дозволять передбачити цікавість і користь змісту іншої частини книги з 99% точністю. Якщо за 50 сторінок книга не виправдала себе - читати її далі немає ніякого сенсу. Грубо кажучи, ви берете пробу з книги. Якщо перший келих вина виявляється мерзенної кислятиною, то дивно думати, що другий буде пахнути прованськими травами.
У світі щодня випускаються сотні, тисячі нових книг, з яких дійсно крутих набирається з десяток. Це кілька сотень нових книг на місяць! Прочитати їх усі немає ніякої можливості, а значить, потрібно читати тільки найкращі. Для того, щоб харчуватися кращим, потрібно спочатку навчитися відрізняти добре від поганого.
Ніколи не розумів людей, які читають книги, немов їдять кашу в дитячому садку - через силу, з кислою міною на обличчі. Ми всі дорослі люди, не подобається книга - відклади її на полицю або подаруй кому-небудь.
Деякі скажуть: «А як щодо того, що до деяких книг потрібно дійти, дорости? Може, я через рік-два буду в настрої і захочу знову прочитати її? »Якщо ми говоримо про художню літературу, то так, можливо, відчуття смаку до деяких творів може прийти з часом. Але для нонфікшн-літератури це не працює.
З часом ви натренуєте нюх до рівня хаскі, і вам буде вистачати пари десятків сторінок для того, щоб сказати однозначно, дурниця це чи цікаве чтиво.
10 ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ ВІД ЛЮДИНИ, ЩО УВІЙШЛА В ГАЗОВУЮ КАМЕРУ РАЗОМ З ДІТЬМИ.
Януш Корчак - видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі.
У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні страшних подій.
Вдруге - коли відмовився тікати з варшавського гетто.
А в третій - коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися в вагон поїзда, що відправляється в табір, до Корчаку підійшов офіцер СС і запитав:
- Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
- А діти?
- Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.
- Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди - мерзотники.
А через кілька днів, в концтаборі Треблінка, Корчак, разом зі своїми дітьми, увійшов в газову камеру. По дорозі до смерті Корчак тримав на руках двох найменших діток і розповідав казку нічого не підозрюючим малюкам.
В принципі, можна більше нічого не знати про Корчака. І прочитати 10 заповідей, рекомендованих цією приголомшливою людиною для виховання дітей:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений - йому вона важка не менше, аніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у нього немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина - це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наш», «свій» дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею - радуйся, бо дитина - це свято, яке поки з тобою.
Ваш приголомшливий мозок може підняти вас з убогості до багатства, перетворити вас з одинаки на загального улюбленця, вивести з депресії, зробивши щасливим і радісним, - якщо ви правильно скористаєтеся їм.
Життя проходить в якомусь вічному очікуванні ... очікуванні фільмів, книг, серій, подій, людей, автобусів, зими, весни, літа, осені, дзвінків, повідомлень, зустрічей, теплої погоди, вихідних в очікуванні того, що все зміниться. .. в очікуванні того, що одного разу все буде добре, а потрібно просто перестати чекати і нарешті почати жити.
Основним осередком формування особистості молодшого школяра в усі часи й у всіх народів була і є його сім'я. Сім'ї як основному осередку суспільства та природному середовищу для виховання і благополуччя дитини повинні бути надані необхідні захист і сприяння з тим, щоб вона могла повністю покласти на себе зобов'язання в рамках суспільства. Сім'я чутливо реагує на всі структурні й функціональні зміни, що відбуваються в суспільстві, і певним чином сама впливає на суспільство.
У ході дослідження двох найзначніших в історії людства правових парадигм - Сходу і Заходу - ми бачимо, що кожна з них відбиває правові цінності, пов'язані зі специфікою способу життя відповідного суспільства. Так, для східної традиції характерним є ствердження єдності суспільства і людини, домінування таких правових норм і правил поведінки особистості, як справедливість, гуманність, щирість, повага до батьків і старших. Особливе місце в процесі правової соціалізації особистості тут належить родині та релігійним нормам. Власне кажучи, саме суспільство розглядається як велика сім'я одновірців. Головна спрямованість правового виховання особистості - не на зміну світу, а на зміну себе, на самовдосконалення в рамках запропонованих парадигм.
Для західної ж правової традиції характерним є протиставлення особистості і суспільства, пріоритет індивідуальних правових цінностей над суспільними. Відповідно до цього правова соціалізація пов'зується тут, насамперед, зі зміною соціально-правового середовища і світу. Порівняльний аналіз цінностей західної і східної правових культур на сучасному етапі показує, що в західному типі правової культури первинними є такі цінності, як індивідуальність, гроші, повага до молоді, рівність жінок і чоловіків у суспільстві. У східній правовій культурі переважають колективна відповідальність, повага до старших, материнство, багатодітна родина.
Проблема «Схід-Захід» має у своїй правовій основі різні ціннісні домінанти: Схід зберігає систему цінностей традиційної правової культури з її історичними витоками, а Захід утверджує свободу особистості як верховну цінність, якій підпорядковані всі інші. Вона дає життя ідеї політичної свободи, юридичних гуманних прав і принципам «свободи творчості особистості». Тріумф ідей лібералізму в англо-американському регіоні та країнах Західної Європи поступово призводить до того, що людину починають розглядати в правовому полі як цінність для суспільства і для самої себе.
В основі сімейного виховання кожної країни лежить певне сімейне право, яке закріплено такими міжнародними документами, як Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини, схвалені Асамблеєю ООН і ратифіковані в нашій країні Верховною Радою України, де зазначено, що кожна дитина має право на життя, батьків і право на особливу турботу й допомогу. Повний і гармонійний розвиток дитини потребує сімейного оточення, атмосфери щастя, любові і розуміння. Конвенція застерігає батьків від авторитаризму в сімейному вихованні. Якщо ж вони жорстоко поводяться з дитиною або не турбуються про неї, якщо навмисне чи ненавмисне наносять шкоду фізичному чи моральному здоров'ю дітей, відповідні компетентні органи на підставі судового рішення позбавляють їх батьківських прав, а дітей відправляють на виховання в державні установи.
Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов, необхідних для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Дитина має бути повністю підготовленою до самостійного життя в суспільстві і вихованою в дусі ідеалів миру, гідності, терпимості, свободи, рівності й солідарності, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй. Із цим всесвітнім документом узгоджені нормативні і законодавчі акти, які регламентують становище дітей в Україні, виховні функції батьків, роль сім'ї у формуванні особистості дитини.
Відповідно до Основного закону - Конституції України - сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. З метою систематизації правових норм регулювання сімейних відносин, ураховуючи основні положення Концепції державної сімейної політики, Верховна Рада України прийняла Сімейний кодекс України, який набув чинності із січня 2003 року. Серед основних його положень - зміцнення сім'ї як соціального інституту і союзу конкретних осіб, побудова сімейних стосунків на паритетних засадах, на взаємній любові та повазі, взаємодопомозі й підтримці, захист прав матері й батька, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, захист кожної дитини, яка позбавлена батьківської опіки, надання їй можливостей для духовного та фізичного розвитку.
Щодо забезпечення умов для виховання кожної дитини в сім'ї Законом України «Про охорону дитинства» заборонено будь-які покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини. А в Законі України «Про охорону праці» за невиконання передбачених законодавством обов'язків батьків щодо виховання дітей визначено попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Наводимо відповідний перелік міжнародних документів і чинних підзаконних актів України щодо гарантії, захисту, реалізації прав дітей та обов'язків їхніх батьків у сімейному вихованні.
Загальна декларація прав людини
Стаття 15. Сім'я є природним і основим осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.
Стаття 25. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування й допомогу. Усі діти, народжені в шлюбі і поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.
Декларація прав дитини
Принцип 6. Дитина для повного й гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона має, якщо це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Конвенція про права дитини
Стаття 1. Держави-учасниці цієї конвенції поважають відповідальність, права та обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної родини або громади, як це передбачено за місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, які несуть за законом відповідальність за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною у здійсненні нею визначених цією Конвенцією прав і робити це відповідно до здібностей дитини, що розвиваються.
Стаття 8. Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження своєї індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я і родинні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Стаття 12. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, які торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості дитини.
Стаття 13. Дитина має право вільно висловлювати свою думку; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї всякого роду, незалежно від кордонів, в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва або за допомогою інших засобів на вибір дитини.
Стаття 14. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.
Стаття 18. Держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу спільної й однакової відповідальності обох з батьків за виховання та розвиток дитини. Якнайкращі інтереси дитини є предметом їхньої головної турботи.
Стаття 27. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Стаття 29. Держави-учасниці погоджуються в тому, що освіта дитини повинна бути спрямована на:
а) розвиток особи, талантів і розумових та фізичних здібностей дитини в їх якнайповнішому обсязі;
б) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності мови і цінностей, до національних цінностей країни, в якій дитина живе, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної;
в) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними і релігійними групами, а також особами з числа корінного населення.
Конституція України
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується правовим захистом, матеріальною та моральною підтримкою материнства і дитинства.
Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов'язки в шлюбі й сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.
Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним.
Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права та обов'язки.
Закон України «Про охорону дитинства»
Стаття 1. Визначення термінів: дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття; неповна сім'я - сім'я, що складається з матері або батька і дитини (дітей); багатодітна сім'я - сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей тощо.
Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації.
Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність і захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
Стаття 11. Дитина і сім'я. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Стаття 12. Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання й розвиток дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право й зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Для підлітків життя – не дитячий майданчик, життя – це джунглі. І бути батьком підлітка – це теж не прогулянка в парку. Шон Кові у своїй книзі «Сім навичок високоефективних тінейджерів» постарався надати «компас, який допоміг би підліткам та їх батькам зорієнтуватися в щоденних проблемах, з якими вони стикаються».
Як вони будуть справлятися з тиском однолітків? Яка мотивація? Успіх чи неуспіх? Життя підлітка повне складних проблем і доленосних рішень. Як батько ви несете відповідальність за допомогу в освоєнні їм етики й базових життєвих принципів, які допоможуть підлітку досягти бажаних цілей і жити успішним життям.
Хоч це, звичайно, і добре – розповідати дітям, як їм правильно прожити своє життя, але «підлітки більше спостерігають за тим, що ви робите, ніж прислухаються до того, що ви говорите», – каже Кові. Тому практикуйте те, що ви проповідуєте. Ваш приклад може сильно вплинути.
Сам Кові теж досяг успіху, слідуючи батьківському прикладу. Його батько, Стівен Кові, написав книгу «Сім навичок високоефективних людей», що була продана в кількості більше 15 мільйонів екземплярів. Шон пішов у батька й ніколи не лінувався. Його власна книга також стала затребувана і розійшлася тиражем понад 2 млн примірників. Ось ті сім навичок і кілька порад, описаних у книзі, які допоможуть вашій дитині.
Бути превентивним. Превентивність – це ключ до запуску інших навичок. Допоможіть своєму підлітку взяти під контроль власне життя і нести за нього відповідальність. Превентивні люди розуміють, що вони самі відповідальні за своє щастя чи нещастя. Вони не звинувачують інших за свої власні вчинки або емоції.
Починати з кінця. Якщо підлітки не прояснили для себе, яке місце вони хотіли б посісти в цьому житті, якщо їм не ясні цінності, цілі і чого вони самі варті, вони будуть блукати, марно витрачати час і коливатися під впливом думок інших людей. Допоможіть своїй дитині сформулювати свою особисту місію, яка виступатиме в якості «дорожньої карти», буде направляти та вести її у процесі прийняття рішень.
Відбирати найважливіше. Ця звичка допомагає підліткам визначитися з пріоритетами і управляти своїм часом так, щоб зосередитися та завершувати найважливіші речі в їх житті. Відокремити головне від другорядного – також означає навчитися долати страхи та бути сильним у важкі часи, жити життям згідно з тим, що має в ній найважливіше значення.
Думати взаємовигідно. Підлітки можуть навчитись вірити в те, що завжди можна створювати безпрограшну атмосферу у відносинах. Така навичка заохочує думку, що в будь-якій дискусії або ситуації обидві сторони можуть досягти взаємовигідних рішень і отримати обопільну користь. Ваш підліток буде вчитися радіти досягненням інших, замість того, щоб бачити в них загрозу для себе.
Прагнути спочатку зрозуміти, а потім бути зрозумілим. Оскільки більшість людей не дуже-то й добре слухають один одного, одним з найвидатніших розчарувань у житті є почуття, що тебе не зрозуміли. Тому, таке вміння допоможе отримати вашому підлітку одну з найважливіших навичок ефективного спілкування - активне слухання.
Синергія. Синергія досягається тоді, коли дві або більше людини працюють разом для того, щоб створити щось краще, ніж це міг би зробити кожен з них окремо. Завдяки цій навичці підлітки дізнаються, що не повинно бути «твого шляху» або «мого шляху», а також, що спільний шлях – це більш успішний шлях. Спільні дії дозволяють підліткам зрозуміти значення відмінностей і краще цінувати інших людей.
Гострота світосприйняття. Підлітки ніколи не повинні бути настільки перевантажені, щоб не мати часу займатися собою. Коли підліток відточує самого себе, він тримає свою особистість у «бойовій готовності», а значить, може краще справлятися з викликами життя. Це значить, що йому необхідно регулярно оновлювати та зміцнювати чотири ключові складові – тіло, мозок, серце й душу.
Дорослі дуже люблять цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з'явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше. Ніколи вони не скажуть: "А який у нього голос? В які ігри він любить грати? Чи ловить він метеликів?" Вони запитують: "Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько?" І після цього вважають, що дізналися про людину. Коли говориш дорослим: "Я бачив гарний будиночок із рожевої цегли, на вікнах герань, а на даху голуби", - вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: "Я бачив будинок за сто тисяч франків", - і тоді вони вигукують: "Яка краса!"
Одного разу чоловік йшов повз якогось будинку і побачив стареньку в кріслі-гойдалці, поруч з нею гойдався в кріслі дідок, який читав газету, а між ними на ганку лежала собака і скулила, як ніби то від болю. Проходячи повз чоловік про себе здивувався, чому ж скиглить собака. На наступний день він знову йшов повз цей будинок. Він побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той же жалібний звук.
Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про неї у старої пари. На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: старенька гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглив.
Він більше не міг цього витримати.
- Вибачте, мем, - звернувся він до старенької, - що сталося з вашої собакою?
- З нею? - перепитала вона. - Вона лежить на цвяху.
Збентежений її відповіддю чоловік запитав:
- Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане?
Старенька посміхнулася і сказала привітним, лагідним голосом:
- Значить, голубе, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця ...
P.S.
У цьому є правда, ми часто ниємо про те, що нас дістало, що треба щось міняти, але при цьому крім нашого ниття ми нічого не робимо!
Неодмінно балуйте дітей! Життя - важка штука ... І у вашого малюка, що виріс має бути місце в душі, яке пахне ваніллю, казками, справдженими проханнями до Діда Мороза, батьківськими поцілунками і вірою в те, що він самий-самий ... Те місце, торкаючись до якого , він зможе знайти в собі сили вижити в самих нелегких випробуваннях.
Юридична освіта–частина системи спеціалізованої освіти, яка забезпечує підготовку правознавців (юристів) для роботи в державному апараті, судах, адвокатурі, народному господарстві, правоохоронних органах.
Розвиток юридичної освіти
Розвиток вищої юридичної освіти в Україні почався на юридичних факультетах у складі університетів, за винятком найдавнішого Львівського університету (1661), з’явилися в основному в XIX ст. – це юридичні факультети у Харкові (1805), Києві (1835), Одесі (1865), Чернівцях(1875).
У Німеччині юридичні факультети виникли набагато раніше, найстаріший з них – у Гайдельберзі ( 1385). В США перші юридичні навчальні заклади з’явились у першій половині ХІХ ст. (Правнича школа Гарвардського університету (1817).
Сьогочасний стан вищої юридичної освіти позначається суперечливими характеристиками: кількість вищих навчальних закладів, які дають юридичну освіту, в Україні нині сягає майже 300, тоді як до 1991 року було – 6 державних. У Польщі їх налічується лише 25 (із них 10 – приватні), у Німеччині – 44 (із них - 1 приватний), у Франції – близько 80, у Великій Британії - 97 і, навіть, у Сполучених Штатах Америки – менше 200.
Система юридичної освіти
Складається із відповідних закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, баз навчальної юридичної практики, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Держава контролює якість юридичної освіти. Міністерство освіти і науки України проводить порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації юридичних навчальних закладів та визначає зміст, види, форми юридичної освіти.
Першим закладом здобуття юридичної освіти в Україні є загальноосвітні школи і спеціалізовані ліцеї, де однією зі шкільних навчальних дисциплін є «Правознавство». Даний курс покликаний стати теоретичною основою практичного розв’язання проблем державно-правового будівництва і правового виховання населення.
Структура юридичної освіти
Включає вищу юридичну освіту, післядипломну юридичну освіту, аспірантуру, докторантуру, професійну юридичну самоосвіту.
Статус вищого закладу юридичної освіти відповідно до Закону України "Про освіту" визначається рівнем його акредитації, які здійснюють підготовку фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на різних формах навчання: очна (денна), вечірня, заочна, екстернат.
Структура юридичної освіти складається з видів, рівнів акредитаціїзакладів юридичної освіти:
Види вищих закладів юридичної
освіти
Рівні акредитації
вищої юридичної освіти
Термін навчання
Освітньо-кваліфікаційні рівні
Технікум (училище)
перший рівень акредитації
3 – 4 роки навчання після базової загальної середньої освіти;
2,5 роки навчання після повної загальної середньої освіти
неповна вища освіта - молодший спеціаліст
Коледж
другий рівень акредитації
3 – 4 роки навчання після базової загальної середньої освіти;
2,5 роки навчання після повної загальної середньої освіти
У понеділок 5 січня розпочато реєстрацію абітурієнтів та випускників шкіл для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні. Процес реєстрації триватиме впродовж 7 тижнів і завершиться 20 лютого 2015 року.
У 2015 році, у зв’язку із проведенням загального тестування з української мови, що відбудеться 24 квітня, реєстрація учасників відбуватиметься за дещо зміненою процедурою.
Загалом, учасники ЗНО матимуть можливість скласти не більше чотирьох тестів з переліку предметів ЗНО, до якого включено 12 навчальних предметів: українська мова і література, історія України, математика, біологія, географія, фізика, хімія, а також англійська, німецька, французька, іспанська та російська мови.
Тести з української мови і літератури, а також математики матимуть два рівня складності.
ЗНО з української мови і літератури традиційно буде обов’язковим для усіх абітурієнтів, які бажають здобувати вищу освіту. Результати ЗНО з української мови і літератури одночасно будуть зараховані як результати державної підсумкової атестації за курс повної загальної середньої освіти для всіх випускників старшої школи.
Реєстрація осіб, які братимуть участь у зовнішньому оцінюванні відбувається впродовж трьох етапів.
На першому етапі абітурієнти мають сформувати та оформити реєстраційну картку. Для цього особі, яка бажає зареєструватися для проходження зовнішнього оцінювання, потрібно відкрити сторінку "Реєстрація - 2015", розміщену на сайті УЦОЯО та, увівши реєстраційні дані, сформувати реєстраційну картку.
Оформити реєстраційну картку можна самостійно або звернувшись за допомогою до пункту реєстрації чи загальноосвітнього навчального закладу. Окрім загальних реєстраційних даних, учасник тестування при реєстрації має зазначити інформацію про населений пункт, де він перебуватиме у день проведення ЗНО з української мови і літератури (тестування буде проведене 24 квітня). З урахуванням цієї інформації буде здійснюватися закріплення учасника за пунктом проведення зовнішнього оцінювання з української мови і літератури.
Також учасники ЗНО мають зазначити інформацію про населений пункт, де вони перебуватимуть під час проведення зовнішнього оцінювання з інших предметів (тестування орієнтовно відбуватимуться у червні), з урахуванням якої здійснюватиметься закріплення абітурієнтів за пунктами проведення зовнішнього оцінювання.
Другий етап реєстрації на ЗНО передбачає надсилання до регіонального центру реєстраційних документів.
Випускники поточного навчального року після формування комплекту документів, подаватимуть його до свого загальноосвітнього навчального закладу. У свою чергу школи, формуватимуть списки осіб, які проходитимуть ДПА з української мови у формі ЗНО та надсилатимуть їх за адресою регіонального центру, який обслуговує відповідний регіон.
Особи, які є учнями або студентами професійно-технічних, вищих навчальних закладів, що здобувають повну загальну середню освіту в поточному навчальному році, або є випускниками шкіл минулих років, надсилатимуть реєстраційні документи безпосередньо до регіонального центру своєї області.
Після реєстрації для кожного учасника зовнішнього оцінювання на офіційному сайті Українського центру буде створена інформаційна сторінка, доступ до якої здійснюватиметься за номером Сертифіката та PIN-коду.
Також Порядком реєстрації для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні передбачена можливість внесення змін до реєстраційних даних шляхом перереєстрації. Така можливість буде в учасників ЗНО до 01 квітня 2015 року.
Розподіл областей між регіональними центрами оцінювання якості освіти для організації реєстрації осіб, які братимуть участь у зовнішньому незалежному оцінюванні 2015 року:
На сучасному етапі розвитку освіти проблема професійної орієнтації є дуже актуальною. Зміст виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі із професійного самовизначення учнів спрямований на розвиток прагнення до усвідомленого вибору професії, що відповідає здібностям, інтересам учнів і включає формування в них уявлень про ринок праці, професії, що є потрібними та перспективними, якості сучасного професіонала та його ключові кваліфікації.
При психолого-педагогічних дослідженнях установлено, що ранній юнацький період є найбільше сензитивним для професійної орієнтації в контексті розвитку цілісної самосвідомості та самовизначення особи. У психологічному словнику "Професійна орієнтація – це комплекс психолого-педагогічних і медичних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу працевлаштування молоді відповідно до сформованих бажань, схильностей і здібностей та з урахуванням потреби у фахівцях народного господарства й суспільства в цілому".
Професійне самовизначення ми визначаємо як найважливіший "особистісний приріст" учнів у процесі професійної орієнтації.
У теоретичних аспектах розгляду проблеми професійної орієнтації учнів особливе місце посідають професійні проби. Професійна проба– це моделювання елементів конкретного виду професійної діяльності, що мають завершений вигляд, яке сприяє свідомому й обґрунтованому прийняттю рішення про оцінку, самооцінку її виконання; це "примірювання" своїх індивідуальних особливостей до конкретної праці відповідно до її вимог. Проби можуть проходити протягом навчального процесу та в позаурочній роботі. У ході професійних проб учням повідомляють базові відомості про конкретні види професійної діяльності; моделюються основні елементи різних видів професійної діяльності; визначається рівень готовності учнів до виконання проб; забезпечуються умови для діяльності. При цілеспрямованій професійній орієнтації важливе поєднання словесно-наочних методів із практичними.
Така модель отримала визнання в ряді держав Європи й Азії. Її обґрунтування дав японський професор С. Фукуяма.
Особливості професійної проби. На кожному етапі проводиться діагностика загальних і спеціальних професіонально важливих якостей.
Результатом кожного етапу та всієї проби є отримання завершеного продукту діяльності – виробу, виконання функціональних обов'язків професіонала.
Виконання проби спрямоване на формування в учнів цілісного уявлення про конкретну професію, групу споріднених професій, сферу, що їх включає.
Професійна проба спрямована на розвиток інтересів, схильностей, здібностей, професіонально важливих якостей особи, що досягається за рахунок поступового ускладнення виконання практичних завдань відповідно до рівня підготовленості школярів до її виконання, внесення у зміст проби елементів творчості й самостійності.
Перевага методу полягає в тому, що професійна проба включає три найважливіші компоненти соціально-економічної компетенції особистості: технологічний, ситуаційний і функціональний, що дозволяє виявити усвідомлення оптимальної відповідності вибраної діяльності учням і відтворити цілісний образ професії.
Технологічний компонент характеризує операційну сторону професії, припускає оволодіння прийомами роботи учнів зі знаряддями праці, знаннями про послідовність дій на предмет праці з метою отримання завершеного виробу. Даний компонент спрямований на ознайомлення зі способами отримання знань і вмінь та їх застосуванням у практичній діяльності. Він дозволяє відтворити наочну сторону професійної діяльності.
Ситуативний компонент відтворює змістовну сторону професійної діяльності, визначає її предметно-логічні дії. Виконання завдань вимагає від учнів певних розумових дій на основі досвіду та знань. Учень повинен знайти спосіб діяльності, який найбільшою мірою відповідає його природним даним і формі поведінки, що склалася у нього.
Функціональний компонент відображає динамічну сторону професійної діяльності, визначає успішність освоєння способу діяльності за допомогою засобів, прийомів, внутрішніх компенсаторних механізмів учнів. Фіксуються показники, яких треба досягнути, виходячи із завдання проби.
Заслуговує на увагу досвід використання професійних проб у школах Японії. С. Фукуяма виділяє три основні чинники усвідомленого вибору професії: самоаналіз, аналіз професії та професійні проби. Дані чинники використовуються нами як самостійні етапи професійного самовизначення учнів.
Самоаналіз здійснюється в поєднанні зі спостереженням, вивченням та оцінкою експертів – педагогів, психологів, батьків – для своєчасної корекції самооцінки. Пройшовши діагностику, учні отримують об'єктивну інформацію про свої особові особливості. Щоби виявити свої можливості, учні піддають аналізу свій характер, уміння, навички, інтелектуальні здібності та фізичну силу. На етапі самоаналізу головними є самопізнання та діагностика природних схильностей, інтересів, бажань.
Аналіз професій полягає у вивченні можливих родів занять, вимог, що пред'являються до людини тим чи іншим видом діяльності. Учні старших класів часто роблять свій професійний вибір під упливом зовнішніх умов (сім'ї, ЗМІ, громадських організації), не володіючи при цьому об'єктивними знаннями про особливості вибраної професії.
О. Кочетов відзначає, що раннє знайомство з різними видами людської діяльності не тільки розширює загальний світогляд дитини, а й, що особливо важливо, відкриває можливості для раннього прояву та конкретизації її інтересів і схильностей: "Людина, яка з дитинства ставить перед собою конкретні цілі, пов'язані з майбутньою професією, хай вони й багато разів змінюються, прагне усвідомити своє майбутнє місце в суспільстві, навряд чи поповнить армію "важких підлітків" і соціально неблагополучний контингент молоді".
Професійні проби дають підлітку можливість набути досвід у тій діяльності, яку він вибрав, і визначити, чи відповідає її характер його здібностям і вмінням.
Реалізація цього підходу припускає самостійне та повне виконання роботи з покладанням усієї відповідальності за неї на учня. Позитивним явищем може бути той факт, що професійні проби можуть виступати як одна з форм тимчасової зайнятості учнів. Професійні проби дозволяють залучити учнів до праці, сформувати початкові професійні вміння, отримати досвід взаємодії з роботодавцем, інформацію у сфері трудових відносин.
У результаті проходження професійних проб учні мають нагоду випробувати свої сили у професіях різних сфер діяльності. Розглядаючи професійну пробу як процес, ми можемо відзначити її діагностичні та навчальні можливості. Крім того, професійна проба стимулює формування адекватної самооцінки рівня готовності учня до майбутньої професійної діяльності, виступає ефективним механізмом формування й розвитку майбутньої професійної "Я-концепції" особи.
Роль учителя розглядається як роль організатора, порадника, консультанта, тренера.
За період навчання в 7–9-х класах учні мають нагоду випробувати свої сили в численних професійних пробах. Деякі види діяльності можуть стати для них хобі, не заважаючи, а тільки орієнтуючи на вибір майбутній професії. Підліток може вибрати професію, що знаходиться на стику двох спеціальностей.
Таким чином, роль професійних проб як способу організації роботи профорієнтації в загальноосвітній установі полягає у створенні ефективних умов для усвідомленого професійного самовизначення учнів за рахунок спеціальної організації їх діяльності, активної проби сил у різних видах професійної діяльності, розширення знань про світ професій, формування здатності вибирати сферу діяльності, що оптимально відповідає їх особливостям і запитам ринку праці.
