ОПОРНІ КОНСПЕКТИ

Тема: Спадкування.

1. Поняття та види спадкування.

 Спадкування – це перехід прав та обов’язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла 

(спадкодавця), до інших осіб. Види спадкування:

а) спадкування за заповітом;

б) спадкування за законом.

Не входять до складу спадщини:

·         особисті немайнові права;

·         право на участь у товариствах, та право на членство в об’єднаннях громадян;

·         право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим погіршенням здоров’я;

·         права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати.

Спадкоємцями за законом і за заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Не мають права на спадкування ні за законом, ні за заповітом	Не мають права на спадкування за законом
особи, що навмисно позбавили життя спадкодавця чи будь – кого зі спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Особи, які навмисно перешкоджали спадкоємцю скласти заповіт, вносити до нього зміни або скасувати його.	Батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав. Батьки, повнолітні діти та інші особи, що ухилялись від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця. Одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним.

2. Спадкування за заповітом.

 Заповіт  - це особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті. Потім вчитель пояснює умови дійсності заповіту:

1)      повна дієздатність заповідача;

2)   право на заповіт здійснюється особисто, а вчинення його через представника не допускається.

3)       укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом.

Після цього учитель акцентує увагу учнів, що законодавство визначає певне коло осіб, які також мають право посвідчувати заповіт:

1)       посадова особа органу самоврядування;

2)       головний лікар, його заступник з медичної частини, черговий лікар;

3)       капітан морського чи річкового судна;

4)       начальник експедиції;

5)       командир військової частини;

6)       начальник місць позбавлення волі;

3. Спадкування за законом. Обов’язкова частка спадщини.

У випадку відсутності заповіту або визнання його недійсним відбувається спадкування за законом. При цьому всі спадкоємці поділяються на черги та одержують право на спадкування почергово.

перша черга	діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
друга черга	рідні брати та сестри спадкодавця,  його баба та дід як з  боку  батька, так і з боку матері.
третя черга	рідні дядько та тітка спадкодавця.
четверта черга	особи,  які  проживали  зі  спадкодавцем  однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
п’ята черга	інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, а також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Спадкування за правом представлення:

• Внуки,  правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері,  батькові,  бабі,  дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
• Прабаба,  прадід  спадкують  ту  частку  спадщини,  яка  б належала за законом їхнім дітям (бабі,  дідові спадкодавця),  якби вони були живими на час відкриття спадщини.
• Племінники  спадкодавця спадкують ту частку спадщини,  яка належала б за законом  їхнім  матері,  батькові  (сестрі,  братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
• Двоюрідні  брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові  спадкодавця),  якби  вони  були  живими на час відкриття спадщини.

Неповнолітні чи непрацездатні спадкоємці першої черги спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка спадщини).

4. Прийняття спадщини.

·         Спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців він не заявив про відмову від неї.

·         Спадкоємець,  який  бажає  прийняти  спадщину, але на час відкриття  спадщини  не  проживав  постійно  із  спадкодавцем, має протягом шести місяців подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

ТЕМА: Захист цивільних прав.

1.Види цивільних прав та способи їх захисту.

v       Види цивільних прав:

   а) особисті немайнові права – ті, що пов’язані з особою, є невіддільними від неї  ( здоров’я, життя, честь,     гідність, ділова репутація, ім’я, авторство, свобода творчості і т.і.).

   б) майнові права – виникають з приводу володіння, користування та розпорядження майном  ( право   власності та інші речові права)

v       Способи захисту цивільних прав:

а) судовий; б) адміністративний; в) самозахист; г) захист нотаріусом.

v       Способи захисту цивільних прав судом:

а) визнання права;б) визнання правочину недійсним; в) припинення дії, яка порушує право; 

г) відновлення становища, яке існувало до порушення; д) примусове виконання обов’язку в натурі; е) зміна чи припинення правовідношення; є) відшкодування збитків ; 

ж) відшкодування моральної шкоди; з) визнання незаконним рішень органу державної влади.

2. Цивільно-правова відповідальність особи.

v       Цивільно-правова відповідальність – це примусовий захід майнового характеру, що забезпечує відновлення порушених цивільних прав і зумовлює негативні наслідки для порушника.

v       Підстави цивільно-правової відповідальності:

а) фактична – вчинення цивільного правопорушення;

б) процесуальна – рішення уповноваженого органу про притягнення до цивільно-правової відповідальності.

v       Особливості цивільно-правової відповідальності:

а) компенсаційний характер – компенсація втрат, збитків, відновлення порушеного права;

б) позовний характер – притягнення до цивільно-правової відповідальності відбувається лише за ініціативою потерпілого;

в)  можливість добровільного відшкодування збитків;

г) можливість притягнення до відповідальності за відсутності вини - збитки завдані малолітньою, неповнолітньою чи недієздатною особою або джерелом підвищеної небезпеки ( транспортні засоби,  вибухо та вогненебезпечні речовини, дикі звірі, окремі породи бійцівських та службових собак).

3. Особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх.

v       Шкода, завдана малолітньою особою ( яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками або опікуном.

v       Неповнолітня особа ( у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно, а у разі відсутності  у такої особи майна, достатнього для відшкодування шкоди, ця шкода відшкодовується батьками або піклувальниками.